Про деякі проблеми українських бджолярів та шляхи їх вирішення


29 лютого в Міністерстві аграрної політики пройшов семінар  “Державний контроль при заготівлі, виробництві та реалізації продуктів бджільництва”. Вела збори заступник міністра з питань євроінтеграції Рутицька В.В. У семінарі також прийняли участь: Лапа В.І. – голова державної служби України з питань безпеки харчових продуктів,  Вержиховький О.М. – заступник голови державної фітосанітарної служби, Янович Д.В. – заступник  директора  ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок, Новожицька Ю.М. – перший заступник  директора ДНДІ  лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної  експертизи, а також представники фірм експортерів медопродукції. Надалі приводимо виступ віце-президента Спілки пасічників України Валерія Ференчука.

- На сьогоднішній день проблема якості бджолопродукції дуже тісно пов’язана з питанням експорту меду. Експорт меду в країни далекого зарубіжжя служить рятувальним  кругом  для нашої галузі, бо внутрішній ринок збіднів і мед перейшов до числа другорядних товарів. А за запилення сільгоспкультур у нас традиційно не платиться . То ж, не дай бог, щось трапиться з експортом меду – і бджільництво України просто розвалиться. Україна перестане бути медовою державою, а внаслідок недозапилення соняшника не буде  і «олійною». Але, сподіваємося, до цього не дійде… Думаю, що в експортерів у подальшому буде все нормально. Це вмотивовані, добре підготовлені фахівці, які вклали великі кошти у свій бізнес спеціальне обладнання, лабораторії. Вони менше всього зацікавлені в будь-яких перешкодах. Зате роботі з виробниками меду – бджолярами з боку держави приділяється дуже мало уваги.

У нас близько 300 тисяч бджолярів, більшість яких похилого віку, часто малоосвічені. І в своїй роботі вони здебільшого полишені самі на себе. Ветлікарі на пасіках бувають нечасто, здебільшого це пояснюється тим, що вони просто бояться бджіл.  Тому багато бджолярів самі собі і ветлікарі, і зоотехніки, і пасічники – три в одному. Однак за браком освіти вони мало розуміються в різниці між антибіотиками та іншими ліками. При цьому 300 тисяч наших бджолярів виробляють приблизно стільки ж меду,  скільки його виробляють  800 американських промисловців. Таку кількість людей  теоретично можна зібрати в одній аудиторії і розповісти, що можна застосовувати в бджільництві, а що недопустимо. А як це зробити з нашими виробниками меду, як пояснити їм?

Іншого виходу не існує, як тільки припинити доступ до препаратів, що містять антибіотики, зупинити їх використання в середовищі бджолярів. Ми вважаємо, що це буде єдино правильним рішенням. Реєстрацію і виробництво таких препаратів потрібно заборонити! Така заборона вже більше 10 років існує в Євросоюзі. Існує вона і у нас. Наказ Головного Державного інспектора ветеринарної медицини №111 від 27.12.2006 року.. . Зараз цю заборону пора б  розширити, бо з’явилися метронідазол та інші забрудники. Нині ці препарати створюються і у нас в Україні, але до 80 відсотків усіх препаратів завозиться з Росії. Приблизно в половині з них наявні антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани, метронідазол.

Реалізуються вони  в державних, приватних ветаптеках, на ринках, ними рясніють інтернет-магазини. Крім загрози експорту меду, ці препарати знижують імунітет бджолосімей і сприяють їх виродженню.

Всього у  нас на ринку знаходиться в обігу близько 70 препаратів для бджільництва, з них тільки третина пройшла реєстрацію. Якщо забрати всі заборонені препарати і  більшу половину акарицидів, то практично нічого не зміниться.

Коли я так говорю, то до мене часто апелюють, мовляв, чим же ми будемо лікувати бджіл? Хочу нагадати, що 120 мільйонів років бджіл ніхто й ніколи не лікував і вони вижили. Якось я поцікавився у нашого співвітчизника і свого товариша Віталія Сташенка, у якого в США велика пасіка в 4 тисячі сімей, чим він лікує бджіл від аскоферозу. У відповідь почув, що лікувати немає потреби, тримає потужні великі сім’ї, які не хворіють. А  чим лікує нозематоз? Також немає потреби лікувати, потужні великі сім’ї самі лікуються. А вароатоз? О, це вже інша справа, тут потрібно приділити увагу.

У нас в Україні взимку 2014-2015 року загинуло понад 50 відсотків сімей. Одна з причин – низька якість акарицидних препаратів. Взагалі, ми вважаємо великим непорозумінням той факт, що НДІ бджільництва не бере участі в реєстрації препаратів для бджільництва. При всій повазі до Львівського контрольного інституту вважаю неможливим визначати ефективність препарату лише по одному тільки складу, не проводячи широких  досліджень на практиці.

До речі, про препарати. У нас в Україні достатньо найсучасніших напрацювань екологічно чистих і досить ефективних.

Це і ентеронормін і нові акарициди на основі рослинної сировини, які не поступаються кращим європейським аналогам. Деякі з них можна швидко запустити у виробництво, потрібно тільки повернутися обличчям до розробника.

Говорячи про антибіотики, потрібно сказати, що не тільки від них можна чекати неприємності для українського експорту. Наступним викликом можуть виявитися препарати захисту рослин групи неоникотіноїдів, які після заборони їх у Європі  стрімко заповнюють український ринок.

Неоникотиноїди – нейротоксини, які в 6 тисяч раз отруйніші горезвісного ДДТ, з періодом напіврозпаду від 1-го до 3-х років. Можуть накопичуватися в меду, соняшниковій олії.

Окрім того, неоникотиноїди за оцінками зарубіжних спеціалістів є причиною «колапсу бджіл». З цієї ж причини їх застосування заборонено в Європі, проводяться слухання по забороні в США, припинена реєстрація в Росії. Отже, потрібне позитивне вирішення цього питання і в Україні.

Ще одна неприємність може очікувати бджолярство України – це ГМО (генетично модифіковані організми). Офіційно заборонені у нас в країні і в той же час масове безконтрольне вирощування ГМО сої, кукурудзи, ріпаку – наші реалії. Виявлення навіть одного пилкового зерна ГМО деяких культур може послужити причиною зупинки 20-тонного контейнера меду і навіть призупинити увесь експорт.

Народне прислів’я говорить про те, що хто платить, той і замовляє музику. Благополучна і вимоглива Європа замовляє нам продукцію бджільництва без антибіотиків, пестицидів, ГМО і готова платити нам за це. І з цим потрібно рахуватися. Звичайно, дещо у цій важливій для нас справі залежить від бджолярів,  щось від експортерів, але левова частка все-таки залежить від державних служб. Вони повинні втручатися в ситуацію і створювати умови для нормального функціонування виробництва та експорту.

В.Ференчук

Залиште коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>